Горохівська міська громада
Волинська область, Луцький район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історична довідка

Місто Горохів Волинської області – районний центр, розташований на р. Липі (притока Стиру, басейн Дніпра) за 52 км від обласного центру м. Луцька та 440 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001 р.), кількість його мешканців становила 8 847 осіб, а станом на 1 січня 2014 – 9172 особи.

Горохів належить до найдревніших поселень Волині.

За переказом, люди з навколишніх сіл ховались у горах від нападів татар. Від цього й пішла назва Горохів (схована в горах). Уперше згадується в Іпатіївському літописі в 1240 р., коли Горохів входив до складу Галицько-Волинського князівства. У другій половині XIV ст. місто потрапило в залежність до Великого князівства Литовського.

У 1450 р. грамотою польсько-литовського короля Казимира IV Ягеллончика місто з навколишніми селами було віддане у власність Олізару Шиловичу за заслуги у князя Льва Свидригайла (волинського князя в 1440–1452рр.). У 1487 році пані Олізарова відписує Горохів своїм родичам. Місто переходить у власність князів Сангушевичів, яких пізніше стали називати Сангушко-Кошерськими.

Документи за 1571 рік свідчать про те, що вже тоді Горохів іменувався містечком.

Після укладання Люблінської унії (1569 р.) Горохів відійшов до складу Польщі. 26 липня 1600 року місту було надано Магдебурзьке право Григорієм Львовичем, сином Лева Олексійовича Сангушко-Кошерського. Ця грамота була затверджена королем польським Сигізмундом ІІІ 10 березня 1601 року на вільному сеймі у Варшаві. У цьому ж році князь Г. Л.Сангушко подарував населенню право особистої свободи і самоврядування, надавши йому в довічну власність присадибні та орні землі за умови виконання жителями незначних повинностей.

В Горохові розвивалися сільське господарство, ремесла й торгівля. У 1635 р. в місті працював 21 ремісник (5 шевців, 3 ковалі, 5 кушнірів і кравців, 4 пекарі, ювелір, лимар, ткач і пивовар). Під час Національно-визвольної війни 1648–1654 рр. населення міста підтримало повстанців.

Після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Горохівщина потрапляє під владу Польщі. Вона переходить з рук у руки різних можновладців. Тяжким ярмом для населення став національно-релігійний гніт.

Польські феодали і католицьке духівництво руками простолюду створювали для себе матеріальні цінності і культурні пам'ятники. Так, у міському парку В. Стройновський  побудований палац — своєрідний музей для вельмож, а довкола нього було засновано парк в англійському стилі (нині пам’ятка садово-паркового мистецтва ХІХ ст.).. Тут знаходились відомі античні скульптури, єдині у тодішній Польщі. Це виготовлені з білого мармуру скульптури Геркулеса, Помпеї, статуї Персея, роботи Канова, Купидона, Психеї.

Тривалий час Горохів залишався важливим пунктом ярмаркової торгівлі. Вироби горохівських кушнірів, шевців і кравців користувалися великим попитом навіть далеко за межами Волині. Проте власті панської Польщі не дбали про розвиток продуктивних сил і про піднесення добробуту трудящих. Не давали можливостей для розвитку і культурній та освітянській галузям.

У другій половині XVII ст. Горохів належав Л. Сапізі, Яловицьким, Вельгорським, Понятовським, Стройновським. Наприкінці XVIII – напочатку ХІХ ст. активізується розвиток ремесел і торгівлі в місті. Власник міста – М. Вельгорський – заснував тут шевський і кушнірський цехи, на початку ХІХ ст. в Горохові відкрито сукновальню.
Після третього поділу Польщі в 1795 р. містечко у складі Волині відійшло до Російської імперії. Крім різноманітних податків та поборів, на плечі населення лягла важка ноша рекрутських повинностей.

Свято-Вознесенська церква

Центральна вулиця, костел, фізично проіснував десь до 60-х років минулого століття.

У 1803 р. в місті відкрито парафіяльну школу, у 1808 р. – католицький костел і палац у стилі ампір. На початку ХІХ ст. тут діяли бібліотека, церква Вознесіння. У другій половині ХІХ ст. у Горохові виникли пивоварний і цегельний заводи, паровий млин і склад сільськогосподарських знарядь. У 1872 р. у Горохові відбулася пожежа, внаслідок якої знищено 226 із 356 будинків. У 1897 р. в містечку мешкало 4 699 жителів. Основними заняттями населення були ремесла і торгівля.

1918 рік. Крамниця

1917 рік . Крамниці на місці скверику

Єврейські кіоски в Горохові на вулиці Франца Йосифа. Період Першої світової війни.
Теперішня вулиця Шевченка (міський скверик)

Горохів. Ярмарка, 1930-ті роки

З 1870 року завдяки «клопотанню» тодішнього володаря міста Стройновського Горохів позбавляється Магдебурзького права. Через землі Горохівщини прокотилися хвилі Першої світової війни і Українсько-більшовицької війни.

У травні 1919 року в Горохові був розташований штаб Володимир-Волинської боєвої групи Армії УНР. Місцевість була свідком важких кривавих боїв Армії Української Народної Республіки з поляками і більшовиками.

Під час Першої світової війни через містечко проходила лінія австрійсько-російського фронту. Населення було евакуйоване вглиб Російської імперії. Внаслідок воєнних дій Української Народної Республіки у війні Горохів належав до Горохівського повіту Волинського воєводства Польської держави від 1921 по 1939 рік, що об’єднував 6 сільських гмін.

У 1912 р. в Горохові відкрито вище початкове училище.

У 1928 р. через Горохів прокладено залізничну колію. Розпорядженням міністра внутрішніх справ 12 квітня 1934 р. з міста вилучено давні землі сіл Підліски і Горохів Сільський та включені до сільської гміни Скобелка. У вересні 1939 р. місто відійшло до складу УРСР.  У 1940 р., після ліквідації повітів, утворено Горохівський район.

30 вересня 1939 року місто було окуповане Червоною армією. Під час радянської влади з 1939 по 1941 рік багато сімей були депортовані в концентраційні табори ГУЛАГу. Групи молодих українських патріотів Горохова і навколишніх сіл були арештовані, а потім страчені у Луцькій в'язниці відступаючими військами НКВС, 23-24 червня 1941 р..

Чорні сторінки вписала в історію Горохівщини Друга світова війна. У червні 1941 року на захист рідної землі від фашистських загарбників стали бійці 406, 622, 781 стрілецьких та 244 артилерійського полку 124 стрілецької дивізії. У боях за визволення району немеркнучою славою вкрили себе 9 авіаційна, 58, 181, 197, 218, 287, 300, 389 і 121 гвардійська стрілецькі дивізії, 150 танкова бригада та партизанські з'єднання Наумова і Вершигори, воїни ОУН-УПА.

Під час війни місто було звільнено повстанцями УПА. 20 березня 1943 р. два відділи УПА під керівництвом Олексія Брися стрімко атакували місто Горохів. Бій тривав цілу ніч. Сили окупантів переважали повстанців у 6-7 разів. Наступного дня місцева поліція, яка до того вірно слугувала окупантам, перейшла на бік повстанців. Це врешті й вирішило долю бою. Повстанці здобули 31 кулемет (17 з них без замків), 70 автомобілів, 420 гвинтівок, 20 пістолетів, понад 800 гранат, 20 тис. набоїв, 19 мотоциклів, 80 велосипедів, 90 коней, 50 возів, 15 друкарських машинок, велику кількість друкарського паперу, чистих бланків для посвідчень, багато бинтів, йоду, вати, обмундирування, взуття тощо. Повстанці втратили в бою 8 бійців, окупанти — 47 вбито і 100 було поранено.

У роки Другої світової війни місто двічі було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 26 червня 1941 р. до 3 квітня 1944 р. і з 12 квітня до 18 липня 1944 р. (за іншими даними з 26 червня 1941 р. до 13 липня 1944 р.). Поблизу Горохова був влаштований концентраційний табір.

Відразу після визволення райцентру з липня 1944 року відбувся загальноміський мітинг, на якому прийняли рішення: всім працездатним включитися у відбудовні роботи. Починалася мирна трудова сторінка Горохівського краю.

До кінця липня 1944 р. у Горохові почав працювати вальцьовий завод, стала до ладу пекарня. Згодом почали працювати маслосирзавод, цех безалкогольних напоїв, бойня і ковбасний цех, підприємства з дублення шкір, кравецька майстерня і майстерні з ремонту взуття та годинників. У серпні 1944р. створено райпромкомбінат (жерстяна, взуттєва, швейна, столярна і бондарна майстерні).

У 1945 р. в місті діяли поліклініка, аптека, дитячі ясла, Будинок культури, бібліотека. Наприкінці ХХ ст. у місті працювали завод продовольчих товарів, хлібокомбінат. Діяв музей Слави. На початку ХХІ ст. у місті працював ливарно-механічний завод. Діяли бібліотека, Горохівський історичний музей, Народний дім тощо. У місті виявлено поселення лужицької культури (І тисячоліття до н. е.), залишки давньоруського городища та курганів.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь