Рівна оплата праці – рівна влада: сприяння гендерній рівності у відновленні України
У Міжнародний день рівної оплати праці ООН Жінки в Україні приєднується до працівниць, працівників, борчинь і борців за гендерну рівність по всій країні та світу із закликом до термінових і скоординованих дій задля подолання гендерного розриву в оплаті праці та забезпечення рівної оплати за працю рівної цінності.
Рівна оплата праці — це не лише питання справедливості. Це фундаментальне право людини, закріплене в Конвенції МОП №100 про рівну винагороду, офіційно прийнятій у 1951 році, а також наріжний камінь гендерної рівності та сталого розвитку. Проте, жінки в усьому світі, які працюють офіційно, продовжують заробляти в середньому на 20% менше за чоловіків, причому розрив є ще більшим для жінок із вразливих груп. Ці стійкі відмінності — не просто цифри. Вони означають роки втраченого доходу, обмежені можливості, структурну дискримінацію та глибоко вкорінену нерівність, яка базується виключно на статі.
За останнє десятиріччя Україна досягнула певного прогресу у зменшенні гендерного розриву в оплаті праці. За даними Державної служби статистики України, гендерний розрив зменшився з 26% у 2015 році до 18,6% у 2021 році. Втім, у 2023 році жінки все ще заробляли на 41,4% менше за чоловіків у середньому. У реальних показниках це означає, що українки повинні працювати приблизно на 6,5 років довше протягом життя, аби заробити стільки ж, скільки чоловіки.
Україна посідає провідні позиції в Європі та Центральній Азії за рівнем участі жінок у професійно-технічних галузях, а також за рівнем залучення дівчат до середньої та вищої освіти. Однак, цей прогрес не повністю відображається у рівних результатах на ринку праці. Економічна участь жінок зменшується: у 2023 році жінки становили 72% зареєстрованих безробітних, порівняно з 64,2% у 2021 році. У 2024 році лише 18,2% компаній в Україні належали жінкам. Гендерна сегрегація зберігається в освіті та на ринку праці, особливо в таких секторах, як педагогіка, ІТ, сільське господарство, будівництво, виробництво та окремі технічні спеціальності.
З початку повномасштабного російського вторгнення українські жінки зіткнулися з посиленими економічними труднощами. Багато з них стали основними доглядальницями, єдиними годувальницями або волонтерками, поєднуючи кілька ролей за умов обмеженої підтримки. Таке навантаження часто призводить до часткової або повної втрати доходу, робочих можливостей і доступу до навчання або перекваліфікації.
Попри надзвичайні виклики, з якими Україна стикається через війну, просування гендерної рівності залишається необхідним не лише як питання прав, а і як основа національної стійкості, інклюзивного та сталого відновлення. Подолання гендерного розриву в оплаті праці є ключовим у цьому процесі. Коли жінки отримують рівну оплату за працю рівної цінності, вони стають більш впевненими та краще підготовленими до повноцінної участі у відновленні економіки та суспільства України.
ООН Жінки підвищує обізнаність і закликає до негайних дій через національну інформаційну кампанію «Звісно, зможеш!». Це спільна справа, тому уряд, приватний сектор і громадянське суспільство мають об'єднати зусилля. Ми пишаємося співпрацею з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики та розширюваною мережею компаній приватного й державного секторів, які виступають за гендерну рівність, підписали Принципи розширення прав і можливостей жінок (WEPs) та долучилися до Альянсу з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення в Україні.
Оскільки 80-та сесія Генеральної Асамблеї ООН вже відкрилася в Нью-Йорку, ми ще раз підтверджуємо нашу відданість цінностям Статуту ООН та цілям Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року.
Ми закликаємо всіх зацікавлених сторін — український та міжнародний бізнес, профспілки, академічну спільноту та громадянське суспільство — ухвалювати та впроваджувати дієве законодавство про рівну оплату праці, реалізовувати гендерно відповідальні політики на робочих місцях, сприяти колективним переговорам і соціальному діалогу.
Час перетворити зобов’язання на дії. Рівна оплата за працю рівної цінності — це не просто право. Це основа для відбудови сильної, справедливої та стійкої України.
