Мій тато – Герой!
Саме під таким гаслом сьогодні, 3 жовтня, зібралися у Горохові біля банера зі світлинами зниклих безвісти та полонених військовослужбовців їх рідні та близькі. Кожна акція - це заклик до дії: заклик до всіх, хто володіє інформацією та має можливість допомогти повернути додому кожного тата, чоловіка, сина, брата...
Втома й відчай... Однак, заразом стійка надія та впевненість читаються у поглядах синів та доньок, сестер та братів, матерів та батьків, котрі стояли з портретами своїх рідних.
Маленькі дітки малюють на асфальті державні знамена, сердечка, небо й квіти, підсвідомо бажаючи спокою та мирного неба над Україною.
Під час акції звучали вірші та пісні, написані рідними Героїв. У них велика туга та біль... А в очах - надія та тверда впевненість у обов’язковій зустрічі.
Дитинство не можна поставити на паузу — життя триває, дітки підростають і вони безмежно хочуть побачити та обійняти своїх татусів. Свої побажання щодо швидшого повернення близьких висловили символічними голубами - випустили їх із кульками у небо, аби їх молитви та прохання були почуті там, на небесах...
