Як і навіщо вчити дітей ладнати з емоціями
Емоції є найважливішим ланцюжком зв’язку дитини з навколишнім світом, фундаментом ставлення до себе й до інших. Саме емоції та почуття дають дитині змогу осмислити й розрізнити добро і зло, красиве й некрасиве, пізніше – опанувати здатність регулювати власну поведінку.
Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати їх небажані прояви. Тому вся активність дитини – виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Дорослий скеровує емоційне життя малюка: коли малюк засмучений, дорослий підбадьорює, переключає на іншу діяльність; утома, дратівливість – занадто бурхливі вияви емоцій, які свідчать про надмірне збудження нервової системи, потребу у відпочинку – дорослий заспокоює малюка, створює умови для сну.
Щодня малюк натрапляє на труднощі: конфлікт з однолітком через іграшку, виконання складного завдання, непорозуміння з друзями, заборона дорослих щось зробити і т.д.
Перше бажання дорослих – це розв’язати проблему замість дитини: створити прості умови, розв’язати конфлікт, запропонувати новий план дій, передбачити та уникнути ймовірних труднощів заздалегідь. Такий метод є ефективним лише у короткостроковій перспективі, оскільки дитина не набуває власного досвіду, не вчиться взаємодіяти з соціумом та долати труднощі самостійно. Тому, завдання дорослих – навчити розв’язувати проблеми та складні завдання, що допоможе дитині вирости впевненою і незалежною особистістю.
Навчіть дитину розрізняти емоції
Радість, смуток, злість, втому, здивування тощо дошкільнята можуть розрізняти вже у віці від двох років. Також, поясніть дітям, що немає хороших і поганих емоцій – всі емоції потрібні і важливі.
Почніть з теорії: вивчіть емоції за допомогою зображень, фото, карток. Коли дитина навчиться розрізняти емоції на ілюстраціях – проговорюйте їх під час відповідної ситуації. Найкраще формулювати так: «Ти плачеш, тому що сумуєш за мамою», «Ти щаслива, тому що у тебе день народження», «Ти засмутився, тому що втомлений» і т.д. Таким чином, дитина здобуватиме досвід, розумітиме причинно-наслідкові зв’язки та свої почуття, пов’язані з ними.
Старші дошкільнята також можуть практикувати метод «Я-повідомлення». Виглядає це таким чином: «Я (мені) + неприємно/не подобається/сумно/інша емоція + коли ти + дія». Цей метод допомагає визначити проблему та емоцію, яку проблема чи дія викликає. Окрім цього, завдяки схемі «Я-повідомлення» діти вчаться будувати особисті кордони, впевнено їх озвучувати та зупиняти поведінку, яка є неприємною. Також, важливо, щоб педагоги та батьки озвучували свої емоції через «Я-повідомлення» і були рольовою моделлю такої поведінки. «Мені неприємно, коли ти мене не чуєш», «Я засмучений, коли ти не прибираєш іграшки за собою» і т.д.
Навчіть дитину опановувати емоції
Складіть з дитиною список дій, як можна допомогти собі та покращити настрій; поділіться власним досвідом. Ідеями поліпшення настрою можуть бути:
- обійняти друга;
- потримати іграшку;
- глибоко вдихнути-видихнути;
- побути наодинці;
- погортати книжку / поскладати пазли;
- порахувати до 10;
Також, гарною ідеєю буде облаштувати «тихий куток» («куток емоцій», «куток доброго настрою» – назва може бути довільною), де дитина може заспокоїтися, виконавши певні дії. Розмістіть у такому місці книжки, м’яку іграшку, плакати з емоціями, план дій з покращення настрою, коробку з картками побажань та ідей, як почуватися краще.
Навчіть дитину розв’язувати проблеми
Якщо проблема не вирішується на етапі заспокоєння себе, то наступним кроком може бути дія – рішення. Важливо дітям пояснити, що це найдієвіше зробити після заспокоєння себе, тобто виконавши кроки з попереднього пункту. Запитайте дітей, як вони бачать розв’язання проблеми. Якщо відповісти складно – допомагайте уточнювальними питаннями, але не пропонуйте рішення: міркуйте разом з дітьми, пропонуйте кроки та залиште «розв’язання завдання» малечі.
Навчити дітей бачити «корінь проблеми». За цим методом завдання дорослих допомогти дитині виявити найскладніше місце, де виникають труднощі. Це робить завдання менш складним, зрозумілішим і, відповідно, легшим для вирішення.
Інколи є ситуації, які не в силі вирішити ні діти, ні дорослі. Наприклад, хвороби чи погана погода. Тому, варто дітям пояснити схему «колеса контролю». Схема полягає в тому, що у внутрішньому колі ми зображуємо ті речі, які ми можемо контролювати, а у зовнішньому колі – все, що від нас не залежить. Наприклад, емоції інших людей чи їхня поведінка.
Ці техніки допоможуть дитині ефективніше засвоїти алгоритми дій та впевнено долати труднощі.
Джерела: тексти Соломії Бойкович + НУМО
