Українська земля – найщедріше в світі джерело достатку
Жовтень іскрить світанки приморозками, а одна з околиць Підбереззя розцвітає весною: на чималій земельній ділянці фермера Сергія Петровського, неподалік його молодого саду рясно цвіте полуниця. 32-річний господар і сам доглядає її, дбайливо, скрупульозно дотримуючись агротехнічних заходів, використовуючи нові технології, і разом із такими ж завзятими землеробами Ярославом Садольським із Борочича й Віталієм Гладуном із Горохова закликає зайнятися ягідництвом і садівництвом усіх, хто вірить, що українська земля – найщедріше в світі джерело достатку.
Два роки тому ці чоловіки на засадах дружби створили сільськогосподарський кооператив «Ягідник». Зізнаються, досі їх добровільне об’єднання, було недієвим, неприбутковим. Двох весен, зим, осеней і літечок молодим одноосібникам вистачило, щоб зрозуміти, що скооперувавшись, у гурті вони втратять менше, а зароблять більше. Скажімо, більші партії засобів захисту купуватимуться дешевше.
-У кожного з’явилися нові ідеї, розрахунки. Ми обговорили їх, порахували, поміркували й цьогоріч кинули клич об’єднуватися ягідникам Горохівщини й довколишніх громад. Плануємо знайти хорошого агронома й розвиватися, - розповів Сергій Валерійович.
Власну справу на рідній землі він розпочав в кінці 2017-го, заснувавши фермерське господарство «Підбереззя Сад». До того вісім років наробився на землевласника в Данії й не бажає жодному українцеві хліба на чужині.
Тепер із друзями радіє, що швидко знайшли однодумців удома. Засновникам «Ягідника» повірили й вступили до кооперативу ще п’ятеро селян, котрі свого часу зайнялися вирощуванням полуниці, малини, чорниці в рідній країні. Цей заробіток оцінив вигідним на українському чороноземі навіть Пекка Коевісто – один із провідних переробнків садово-ягідної продукції в Європі зі світовим ім'ям «Каскен Маря». Фінляндець із колегою з Естонії пані Мермі цими днями вже вдруге приїжджали на Горохівщину. Перебірливі в продукції іноземці знову забажали зустрітися зі Сергієм і його партнерами по бізнесу. В діловій розмові, спрямованій на взаємовигідне партнерство в найближчому часі, гості дослухалися до пропозицій знаного на Волині аграрія, депутата Волинської обласної ради Тараса Щерблюка, любителя садівничої справи, заступника голови Горохівської міської ради Олексія Гайдука.
До слова, «Ягідник» надіється на активну співпрацю з Горохівською міською радою і вже заручився підтримкою Віктора Годика. Ягідники мають побажання допомогти придбати їм дороговартісну камеру шокової заморозки - нове передове покоління холодильного обладнання для закладів харчування, яке призначене для швидкого охолодження, заморозки продуктів харчування в домашніх і промислових умовах. Розбагатівши таким, їм не потрібно було б шукати посередника для зберігання врожаїв. Вирощувати й зберігати свою продукцію можна буде якісно, великими партіями, а податки, які невдовзі окуплять камеру, платити в бюджет громади. Вирощена й збережена за світовими вимогами й стандартами ягода, за якою й приїжджав далекоглядний фінляндець, вигідно продаватиметься на міжнародному ринку й додасть неабиякої слави Українській землі й людям, котрі люблять її своєю турботою.
Наразі кооператив планує закласти нову плантацію полуниці.
-Хтось зможе зробити це на 20 сотках, інші – на 80-ти, - розповів про плани колег Сергій Валерійович. І показав 70-метрову теплицю, в якій вирощує, готує до висадки в грунт тисячі симпатичних кущиків трьох сортів.
Той, що висаджений цьогоріч у травні й цвістиме та аж до морозів гнутиметься від великих червонобоких, солодких і соковитих ягід, то італійська «Мурано», яку ще називають королевою нейтралів. Із початку червня ягідникам родитиме тої ж «національності» «Мармелада», а найпершою навесні гурманів порадує сорт «Квікі» - найпопулярніша новинка, виведена італійцями.
Поки що мрією горохівських ягідників залишаються тунелі, в яких полуниці вже вирощують одиниці українців і найбагатші європейці.
Зазвичай ягідний бізнес починає окуповуватися не швидше, ніж через два роки. Все залежить від багатьох чинників.
– Вартість обладнання для сучасних теплиць-тунелів доволі висока,– пояснює Сергій Петровський, – а ціна на полуниці – помірна. За кордоном витрати компенсує держава. А ми мусимо все робити своїми коштами. Та й природа буває примхливою – то дощі, то приморозки... Всі ризики – від них. Але ж ми не можемо і за таких обставин підводити своїх покупців. Щоб серйозно і професійно займатися ягідництвом, потрібно вкладати кошти. Але якщо ви через рік думати, як повернути собі витрачені фінанси, то краще такий бізнес взагалі не починати.
Цього ж дня про плани й перспективи ми смакували Сергієвою малиною, теж гарною, наче намальованою на картинці, й спілкувалися з Віталієм Гладуном - знаним на Волині волонтером, на Горохівщині – орендарем ставка, а віднедавна - садоводом і ягідником. Його малиновому раєві на зеленобокому березі з жовтими, рожевими, чорними, багряними ягодами теж можна позаздрити, звісно, білою заздрістю. Подивитися, як вирощують полуницю за кордоном, його син Богдан, студент агрономічного відділення Горохівського коледжу ЛНАУ, недавно їздив у Німеччину. Досвідом збагатився, але й переконався на майбутнє: добре там, де нас нема, отож у планах юнака – власний бізнес, закладений ним і батьком у Марковичах.
Цікавим було знайомство й спілкування зі сім’ю ягідників із Підбереззя Тетяною й Олегом Ковальчуками, які одні з перших підтримали ідеї юного за віком, однак впевненого в своїх правильних кроках «Ягідника». Наразі Ковальчуки мають зиск із півтора гектара малини й пів гектара полуниці. Працюють на тих гектарах теж із рання до смеркання й планують «розширятися». Землі, яка облогує, в їхньому селі не бракує. І народна мудрість каже, що з одної ягоди нема вигоди, а в гурті робити – як із гори бігти.
